Тема: Повторення вивченого про прислівник
Мета: повторити і закріпити відомості про прислівник;
формувати вміння визначати в реченні прислівники,
їх ознаки;
розвивати діалогічне мовлення;
виховувати почуття любові до природи рідного краю
Тип уроку: закріплення знань і вмінь
Форма уроку: урок-мовний журнал, з використанням комп’ютерних
технологій
Обладнання: підручник, схеми, картки, комп’ютер, додатковий матеріал
Девіз уроку: Квіти – окраса життя
Хід уроку
І. Організація уроку
Слово вчителя
День добрий, друзі, ще один урок
До вас прийшов за розкладом сьогодні.
Отож озбройтесь книгою й пером,
Щоб упірнуть у мовну нам безодню.
ІІ. Мовна розминка
Голосних акордів звуки
І любов наша хай линуть,
Ми прославим в нім навіки
Нашу славну Україну.
а) Бесіда з учнями:
– Про що цей вірш?
– Пояснити орфограми, пунктограми.
– Зробити звуковий запис слів – Україну, линуть
ІІІ. Мотивація
Відгадайте загадку
Чим від інших я відмінний,
Тим, що є я сам незмінний.
Розібратись як детально,
Моє значення загальне –
Це найперш ознака дії:
Швидко їде, тихо мріє.
Чи ознака ще ознаки:
Дуже добре, надто м’яко.
А чи ознака предмета.
А скажу Вам тут дослідно –
Називаюсь я ……прислівник.
- Яка це частина мови?
- Діти, сьогодні у вас велика радість. Ми закінчили вивчати тему: «Прислівник».
IV. Оголошення теми, мети уроку
- Демонстрація теми, мети, девізу уроку на комп’ютері .
- Урок проведемо під девізом «Квіти – окраса життя» у формі мовного
журналу.
Сьогодні на уроці ми закріпимо знання з теми: «Прислівник», здійснивши дослідницьку роботу ( створення мовного журналу) –
розповідь про створення першого журналу.
- До речі, перший український журнал «Основа» почав виходити у 1861
році в Петербурзі. Серед його авторів були найвідоміші українські письменники та вчені – Т.Шевченко, С.Руданський, Л.Глібов, М.Костомаров. У часописі друкувалися літературні твори, історичні розвідки, статті з питань етнографії, фольклору, розповіді про українську культуру, мистецтво, освіту. Часопис відстоював ідею навчання рідною мовою, закликав видавати більше книг населенню України. Але «Основа» проіснувала недовго через брак коштів. Пізніше, через 20 років, з’являється видання про проблеми української історії та культури «Киевская старина». Цей журнал виходив у 1882-1906 рр.
Наш мовний журнал присвячений незмінній частині мови – «Прислівник».
V. Актуалізація знань і вмінь
Перша сторінка – «Теоретична
- Чим прислівник відрізняється від інших частин мови?
- На які групи за значенням поділяється прислівник?
- Що означає прислівник?
- Від яких прислівників утворюється ступінь порівняння?
- Скільки букв -н- пишеться у прислівниках?
Отже, правила нам треба ці пам’ятати і на практиці вживати.
Друга сторінка – «Тренувальна»
- Записати речення, знайти прислівники, визначити їх розряди
а) Розкішно пахне матіола, ця нічна, непомітна навіть удень квітка.
б) Де-не-де озветься пташка несміло.
в) Удень світило сонце.
- Виписати з прислів’їв прислівники, пояснити спосіб творення.
а) Добре скрізь, а дома краще.
б) Влітку дров не припасеш – мерзнутимеш взимку.
в) Яблуко від яблуні недалеко відкотиться.
- Записати словосполучення, визначити ознаки прислівників.
Працювати добре Співати голосно
Росте догори Котлети по-київськи
Кава по-турецьки
Хвилинка відпочинку
Третя сторінка – «Ексклюзивне інтерв’ю»
(Ситуативне завдання – робота в парах)
Уявіть, що ви знаходитесь у краєзнавчому, художньому музеї. Складіть діалог з однокласниками, використовуючи прислівники з орфограмою «И та і в кінці прислівників»
Вчитель: А тепер час міркувати,
Свою творчість проявляти,
Про девіз не забувати:
Розум, фантазію прояви.
Активним, уважним будь
І про кмітливість не забудь.
Четверта сторінка – «Творча»
( робота в групах)
І група: утворити від поданих слів прислівники-
ліва, рука; не, наче; о, північ; об, мало; до, низ; по, другий; по, мій; в, зима.
ІІ група: записати прислівники, розкриваючи дужки –
Рано(вранці), довго(довго), кінець(кінцем), час(від)часу; з, дня( на, день);
по(нашому), по(друге), десь(то), рік(у)рік.
ІІІ група: дібрати до поданих слів антоніми –
високо, швидко, далеко, вдень, темно, добре, весело, влітку, солодко.
П’ята сторінка – «У світі цікавого»
- Розгадування кросвордів.
- Прислів’я перевірка випереджувального завдання
- Загадки з використанням прислівників
Прислів’я
- Працюй ударно – дні пройдуть немарно.
- Легкого хліба ніде нема.
- Скупий двічі платить, а ледачий двічі робить.
- Лиха новина на крилах літає, а добра ледве-ледве шкутильгає.
- Додому й кінь жвавіше біжить.
- Як слів небагато, то й розуму малувато.
Загадки
- Хто вранці ходить на чотирьох, а ввечері на трьох? (людина)
- Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає? (сонце)
- Надворі горою, а в хаті водою?(сніг)
- Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє? (дерево)
VI. Підсумок
Ось і уроку кінець!
Хто працював, той молодець.
Що сподобалося вам, поділіться.
Що сумним було, пожаліться.
Хто працював погано, хто – примірно,
Оцініть себе, діти, мудро і вірно.
Час урок кінчати, додому завдання писати.
VII. Домашнє завдання: виписати з художніх творів 10 речень з прислівниками.
ТЕМА. Повторення, узагальнення й систематизація знань, умінь і навичок з теми „Прикметник”.
М Е ТА. Повторити, узагальнити й систематизувати знання з теми
„Прикметник”. Формувати в учнів уміння давати обґрунтовану відповідь на запитання.
Розвивати розумові та мовленнєві здібності учнів, логічне мислення та пам’ять, орфографічну пильність.
Виховати свідому потребу до знань, бережливе ставлення до надбань свого народу, життєву компетенцію.
ОБЛАДНАННЯ. Мультимедійна установка, музичний супровід,
елементи українського ярмарку, індивідуальні картки, узагальнюючі таблиці.
ТИП УРОКУ. Урок повторення, узагальнення та систематизації знань.
ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ. Урок – ярмарок.
ФОРМИ РОБОТИ. Групова, індивідуальна, фронтальна.
МЕТОДИ РОБОТИ. Робота в малих групах, в парах, інтерактивний метод
„Мікрофон”, „Мовний двобій”, метод „Гронування”, сюжетно – рольова гра, метод „Сенкан”, виконання вправ, аналіз мовних явищ, слово вчителя.
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ.
- Учні засвоїли ключові поняття з теми.
- Уміють виділяти прикметник з- поміж інших частин мови.
- Розрізняють розряди прикметників.
- Правильно визначають синтаксичну роль.
- Безпомилково утворюють ступені порівняння прикметників.
- Відпрацьована орфографічна вправність.
- Сформовані інформаційна, комунікативна компетентності.
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ. Прикметник, якісний, відносний, присвійний,
повна, коротка форма, відмінкові закінчення, ступені порівняння.
КУЛЬТОРОЛОГІЧНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ. Ставлення людини до своєї землі, себе самої, загальнолюдські культурні цінності.
ХІД УРОКУ
- Організація класу. Мотивація навчання школярів.
- Привітання.
- Оголошення теми, мети уроку, очікуваних результатів.
УЧИТЕЛЬ.
Тема сьогоднішнього уроку – „Повторення, узагальнення й систематизація знань з теми „Прикметник”.
СЛАЙД №1
Виходячи з теми уроку, я і кожен з вас поставив перед собою мету. Яку мету поставили перед собою ви?
Учні дають відповіді.
Подивіться на екран. А ось яку мету поставила я перед вами. Я хотіла б досягти на уроці таких результатів.
СЛАЙД №2
Сьогоднішній урок я б хотіла розпочати з гуморески М. Хижка.
Це було позаторік та на нашім ринку. Хтів купити чоловік кабанця чи свинку. Ламав голову Павло (нелегке це діло). Нешкідливе щоб було і щоб добре їло. І нарешті підібрав: О! Які хороші! Гаманець мерщій дістав, став платити гроші.
- А з якого ви села?-
спитав молодиці.
Та йому відповіла: - Я з села Мельниці.
- Забирайте їх назад! —
буркнув незабаром, –
я мельницьких поросят не візьму й задаром. Тітка ближче підійшла:- То ж назвіть причину!- А я з вашого села маю вже… дружину.
УЧИТЕЛЬ.
Отож, ви вже зрозуміли, що ми з вами йдемо на ярмарок!
Звучить музика. «Як ішли літа наші на ярмарок»
З давніх – давен у нашого народу повелося так, що, завершуючи яку -небудь серйозну й важливу справу, люди влаштовують свято або організовують ярмарок. Я пропоную вам провести не просто урок української мови, а урок – український ярмарок, тому що ми теж закінчили важливу справу – вивчили тему „Прикметник”.
Що ж означає слово „ярмарок”?
слайд №3
Слово прийшло з німецької мови й означає щорічний базар. Це – торг, що відбувався регулярно на певному місці й у певний час.
Ярмарок завжди приваблював багатьох людей тим, що тут можна було і продати, і купити, і на людей подивитися, і себе показати.
На ярмарку цінувалося все найкраще, тому мені хотілося б, щоб девіз нашого уроку звучав так: «Не намагайся бути першим, а намагайся бути кращим».
На ярмарку нашому веселому все можна купити тільки за знання.
ІІ. Актуалізація знань учнів.
Ось і підійшли ми до ярмаркових воріт. А своєрідною перепусткою безпосередньо на ярмарок буде
інтелектуальна розминка слайд№4
- Перевірка домашнього завдання (складання сенкана).
Давайте пригадаємо, яку частину мови ми вивчили. Перевіримо домашнє завдання. Послухаємо, які сенкани ви склали до слова „прикметник”. ЗРАЗОК. Прикметник
Якісний, відносний, присвійний, повний, короткий.
Характеризує, дає ознаку, вказує на приналежність предмета кому-
небудь.
З прикметником мовлення стає яскравішим, наповненішим.
Прикметник – основа образного мовлення.
- Мовний двобій. Тема. „Прикметник – самостійна частина мови”.
- Буквений диктант
Стінний, сонний, голубиний, скляний, осінній, глиняний, чавунний, пісенний, буквений, дерев’яний, качиний, невблаганний. Відповіді на слайді №5
4 Згоден? -Не згоден? – Обгрунтуй! Слайд №6
Сон… ий, кін… ий, захід… ий, річ. .ий утворені за допомогою суфікса -н-, але пишуться по- різному.
- Лінгвістична задача. Слайд №7
Побудуйте лінгвістичне доведення висунутого твердження: „Виділені слова -різні частини мови”. І. Розумний навчає, дурний повчає.(Нар.тв.)
- Розумний чоловік мало говорить, а багато слухає. (Нар. тв.)
- Гра «Піймай помилку». слайд №8
- 1. Невеличка.
- Не чиста.
- Ригський.
- Жовто – гарячий.
- Білосніжний.
Самі кращі.
- Найбільш улюбленіше.
- Найкраща
- Сільский.
- Тиждневий.
- Грушевий.
- Іванів.
- Наталкин.
- Добрий – предобрий.
Відповідь: 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10,13 ( на дошці) Дати пояснення, виправити помилки.
ІІІ. Повторення, узагальнення й систематизація знань.
УЧИТЕЛЬ.
Ви добре справилися із завданнями, тож ворота ярмарку для вас відкриті. Ось видніється перша лавка. Ну ж бо, підійдемо ближче! ЛАВКА «УКРАЇНСЬКА НАРОЛНА ЇЖА» на слайдах.
Звучить пісня Поплавського „Сало”.
Чого тільки не було на ярмарку з наїдків і напоїв, але найголовніше, що завжди супроводжувало українців – це сало. Адже сало – це візитна картка українця.
ЗАВДАННЯ
Виконайте синтаксичний розбір речення, надпишіть частини мови, у прикметника визначте форму, розряд, відмінок, ступінь порівняння.
Сало – популярний, найцінніший у традиційному харчуванні українця продукт.
УЧИТЕЛЬ.
Молодці, переходимо до іншої лавки.
ЛАВКА «РУШНИКИ» на слайдах
РОБОТА З ТЕКСТОМ
Український рушник… На ньому вишита доля нашого народу. Шматок полотна, витканий материними руками, оберігав людину від зла, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до батьківського порогу. Рушники були найнеобхіднішими атрибутами у всіх обрядах.
Кожен регіон України мав свої відмінності у виборі кольорової гами та орнаменту вишивки. На Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважає рослинний візерунок червоного, синього та чорного кольорів, на Галичині, Буковині та Закарпатті – геометричний орнамент з яскравими барвистими відтінками. (За Л.Скуратівським).
ЗАВДАННЯ
- група виписує якісні прикметники і розповідає про них.
- група – відносні.
- група – присвійні.
ПЕРЕВІРКА на слайді
ЯКІСНІ ВІДНОСНІ ПРИСВІЙНІ
Рідної український материними
далеких кольрової батьківського
найнеобхіднішими геометричний
червоного рослинний
синього
чорного
яскравими
барвистими
УЧИТЕЛЬ
Молодці, гарні знання показали. Час рушати далі, до іншої лавки.
ЛАВКА «ТРАДИЦІЙНИЙ ОДЯГ» на слайдах
Пісня „Сорочка” у виконанні Н.Голубцової.
І чого тільки немає тепер на ярмарку? Кажуть, що є кожухи нижче п’ят, щоб за собою підмітати сніг, і коротенькі, обшиті смушком кожушки для дівчат, і свитки, і чоботи різних фасонів, і постоли, які сміються усіма зморшками, і шапки, як стіжки, і рукавиці, і циганські сережки з червоного золота… І все це саморобне, зі своїм мудруванням і хитруванням. Адже ярмарок – це місце, де можна похизуватися своєю майстерністю. Ось таке розмаїття одягу було на ярмарку.
А зараз давайте розіграємо ситуацію – відтворимо розмову покупця й продавця, використовуючи прикметники.
ЗРАЗОК.
- Дідусю, а почім ця чудова сорочка? Два карбованці занести?
- За три карбованці.
- Дідусю, вона ж грубенька!
- Бери тоненьку!
- Віддайте за два.
- Буде і за три. Та ж настояща ціна п’ять карбованців, а я уже по – божому
оддаю за три. - Ну, дідусю, дорогенький, вони у вас такі гарні, мабуть самі вишивали. Ну
уступіть. - Добре, дзиґа, бери за два.
ХВИЛИНА РЕЛАКСАЦІЇ
Звучить музика
Уже сонячне проміння навскоси трохи. Притихає навкруги. Попід возами, попід гарбами сидять купки, підобідують, відпочивають. Спочинемо і ми. Учні закривають очі, слухають музику, відпочивають.
УЧИТЕЛЬ
Діти, залишилася одна лавка, яку ми не відвідали. На наступному уроці ми будемо писати контрольну роботу з теми „Прикметник”. Підійдемо до ЛАВКИ «КОНТРОЛЬНА ВАГА» на слайдах.
У цій лавці ми придбаємо шість питань, за допомогою яких дізнаємось, з якими знаннями ви підійшли до контрольної роботи.
- Укажіть серед поданих слів прикметник
а) котрий;
б) п’ятий;
в) вчорашній;
г) мій.
- Виділіть серед поданих слів якісний прикметник
а) материн;
б) стальний;
в) темний;
г) ярмарковий.
- У ролі якого члена речення виступає виділений прикметник
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна. (Нар тв.)
а) підмет;
б) присудок;
в) означення;
г) додаток.
- Знайдіть помилку
а) давній;
б) більш давніший;
в) менш давній;
г) найдавніший.
- Виберіть рядок, у якому прикметники записані вірно,
а) український, дишевий;
б) солодкий – пресолодкий, баластний;
в) сільский, товарний;
г) ярмарковий, ціний.
- Виберіть рядок, у якому правильно зроблений морфологічний розбір прикменика.
Веселий ярмарковий настрій.
а) Веселий (настрій) – прикметник, п. ф. веселий, відносний, с.р., Н.в., одн.,
означення;
б) Веселий (настрій) – прикметник, п. ф. веселу якісний, ж.р., Н.в., одн.,
присудок;
в) Веселий (настрій) – прикметник, п. ф. веселий, якісний, ч.р., Н.в., одн.,
означення;
г) Веселий (настрій) – прикметник, п. ф. веселого, присвійний, ч.р., Н.в., одн.,
додаток.
ВІДПОВІДІ на слайді
- в;
- в;
- б;
- б;
- б;
- в.
ІУ ПІДСУМОК УРОКУ. ОЦІНЮВАННЯ. РЕФЛЕКСІЯ. МЕТОДИ „МІКРОФОН”, „ҐРОНУВАННЯ”.
УЧИТЕЛЬ.
Усе на світі мас свій кінець. Закінчується і ярмарок. Тече річка селянських возів додому. А там чекають рідних, які повертаються, напевно, з подарунками, й звучить у кожній хаті радісний сміх. Ось і закінчилася наша подорож українським ярмарком. Ви відповідали багато, ви – молодці, показали чудові знання.
Але залишився у нас ще один вид роботи – складання асоціативного куща. Використавши повторене на уроці, складемо гроно.
УЧИТЕЛЬ.
Діти, чи сподобався вам урок? Чи досягли ми мети? Зараз кожен висловить свою думку. МЕТОД „МІКРОФОН“
- Я зрозумів…
- Мене здивувало…
- Я збагатився інформацією про…
- Мене зацікавило повідомлення про…
- Я ніколи раніше не чув про…
ОЦІНЮВАННЯ ВЧИТЕЛЕМ.
Усе, що ми придбали на ярмарку, – ваші знання – такий товар, який завжди знадобиться в житті. І як наш мудрий народ говорить : „Учити – за плечима не носити”.
На згадку про сьогоднішній урок отримайте від мене в подарунок солодощі. Адже, ви були на ярмарку!
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Опрацювати матеріал підручника, підготуватися до контрольної роботи.
Впр. -442 – СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ
Впр. – 428(2)-ДОСТАТНІЙ РІВЕНЬ
Написати твір – мініатюру „Веселий ярмарок”, використовуючи прикметники.
Наша мова – солов’їна
Мета. Формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.
Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня – душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна».
(На сцену виходять ведучі – хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)
Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).
Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.
Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна – золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.
Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синєє море,
Про людей і квіти…
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом. Наша велика славна Україна!
Учні виконують пісню «Це моя Україна».
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
Вся історія народу – в мові,
Мова – душа народу.
Позбавити народ рідної мови –
Це означає вбити народ.
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.
Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Учень. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.
Ведучий. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.
Інсценізація «Зустріч друзів»
Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:
Василько. Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.
Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.
Михайлик. Ходімо.
Василько. Ти за кого будеш боліти?
Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.
Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!
Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.
Михайлик. Слухай, василько, а твої батьки у відрядженні?
Василько. Да. А чьо ти хотів?
Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?
Василько. Да на неділі.
Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).
Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.
Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?
Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).
Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.
Ведучий. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.
Зневажати мову мамину – біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Зневажати мову – зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Усмішки
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
Вчитель Прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.
Прислів’я про мову
- Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.
- Гостре словечко коле сердечко.
- Давши слово – держись, не давши – кріпись.
- У кого рідна мова, в того й душа здорова.
- Від теплого слова і лід розмерзає.
- Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
- Мудре слово в громаді вагоме.
- Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.
- Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
- Слово до слова – зложиться мова
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівна мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя, пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?
Учні (разом). Це наша рідна мова!
Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.
А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.
Учень.Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, прекрасні слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Учениця.Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!
Учень.Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло.
Учениця.
Татку, татусеньку, таточко, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!
Учень.
Я до бабусі з любов’ю звертаюсь
Бабцю, бабусю, бабуню моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я!
Учениця.
Й до дідуся я іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Вчитель. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник – невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.
Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина –
Щебече соловейко на весь світ.
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна –
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене, немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне
Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
Друзі шановні, Матусі і тата,
Вдячні ми всім, Хто прийшов на це свято.
Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх – Україна.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.
Разом. Щастя, миру і добра.
Лунає пісня «Це моя Україна».
Є в нашій мові слова пречудові:
Гарні звертання, слова-привітання.
Треба їх добре нам пам’ятати
І повсякденно у мові вживати.
«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» –
Не забувай говорити щодня.
А як збираєшся спати лягати,
Не забувай «На добраніч!» сказати!
Ще коли навіть дитятко в колибі,
Мама навчає казати «Спасибі!»
Слово подяки завжди пам’ятай,
«Дякую!» – слово частіше вживай!
Слово чарівне відкриє нам казку.
Лише скажи тепло й ніжно – «Будь ласка!»
«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»
Музика лине у кожному слові,
Ще й усміхнися при цьому чарівно.
Все, як у казочці, зміниться дивно.
Настрій поліпшиться, стане приємно,
Кожен до тебе всміхнеться взаємно.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло,
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.
З добром і любов’ю від серця летіло
Й до іншого серця зі щирістю йшло.
Ведуча. «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликає нас великий Кобзар. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, пісні. Немає у світі людини, яка б не любила казок і не чула їх.
Вчитель. А чи зможете ви відгадати назви тих, які склав український народ?
Діти. Так!
Учениця. Із казкою ми вже стрічались не раз,
І знову вона завітала до нас,
В казках є завжди перешкоди, та знаєм
Для творчих дітей їх ніколи немає!
Вчитель. Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?»
Вікторина «Спробуй казку відгадати…»
Не тримали сина й доні
У своїх вони долонях.
Тож пішов дідусь у ліс,
Деревиночку приніс.
У колисочку поклали,
Бабця нічку колихала,
А на ранок в ній синочок
Та й відкрив розумні очка.
Як же зветься це хлоп’ятко,
Любі хлопчики й дівчатка? («Івасик-Телесик»)
Це маленька горошина
Принесла в родину сина.
Мав таку цей хлопець силу,
Що зміюку підкорила.
Визволив сестру, братів,
Простить зради не схотів,
То ж пішов у світ блукати,
Долі кращої шукати.
Відгадайте без підказки,
Із якої герой казки? («Котигорошко»)
Дівчина, хоч і кривенька,
Роботяща, моторненька,
Як гніздо її спалили,
То з качками полетіла.
Всі ви знаєте цю казку,
То ж назвіть її, будь ласка! («Кривенька качечка»)
У лисички розкошує
Спить у ліжку і жирує.
Цей котюра ну й доскоцький!
А назвав себе… («Пан Коцький»)
Ця брехуха – і рогата
І баньката й бородата.
Обдурила свого діда,
Принесла в родину біди,
Хату в зайчика украла,
Жити в домі цьому стала.
Добрий рак її прогнав
І зайчика врятував.
Як же звати цю рогату
Вередуху бородату? («Коза-Дереза»)
Він любив пісні співати.
Від звірят усіх тікати.
Скік! Тут був, і вже – нема!
І шукать його – дарма!
Та лисичка його з’їла,
Ба! Таки перехитрила! («Колобок»)
Хто журавлика вітав,
Ще й кашкою пригощав?
Пригадайте-но, будь ласка,
Із якої герой казки? («Лисичка та Журавель»)
Це який такий бичок,
Не простий – а третячок,
Дуже, дуже він був ловкий,
Упіймав ведмедя, вовка,
Зайчика, а ще – лисичку,
Хоч і сам він невеличкий.
Допоміг і бабі, й діду
Пережити їхні біди. («Солом’яний бичок»)
Ведучий. Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. (Діти розповідають усмішки.)
Усмішки
- – Вставай, синочку, пора до школи, а то спізнишся – говорить мама.
– Не спізнюся, мамо, школа цілий день відчинена.
- Чого, брате, ти так зблід, що з тобою сталось?
Та за мною через став аж 100 вовків гналось.
Що з тобою, 100 вовків, де б їх стільки взялось?
Ну нехай вже і не 100, а 50 гналось!
Та й 50 диво в нас, де б їх стільки взялось?
Ну, нехай не 50, але 10 гналось
Там і 10 не було, знать один усього.
Нехай один, аби вовк, страшно і одного.
А може то і не вовк?
А що ж то ходило, таке сіре та маленьке? А хвостик, як шило?
- – Ого! Оце так-так! Нічого собі! – промовляє хлопчик.
– Що це ти там читаєш? Фантастику? – запитує батько.
– Та ні! Орфографічний словник!
4.- Надійко, як ти змарніла! Один тільки ніс залишився!
– А хіба в мене було два носи? – ображено запитала дівчинка.
- – Не вірю я приказкам.
– Чому?
– Приказка говорить, що «золото – мовчання». Я на уроці мовчав, а вчитель мені 12 балів не поставив.
- – Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на батьківські збори.
– Що це за маленькі батьківські збори?
– Та на них будеш тільки ти і наша вчителька.
- П’ятеро хлоп’ят: Петро, Іван, Максим, Василь і Гнат – м’яча ганяли на подвір’ї. І трапилась біда – м’ячем вікно розбили.
Втікати пізно, бо на ганок дід Панас вже вийшов і винуватого шукає.
– Ану, кажіть, хто це зробив?
Усі п’ятеро мовчать, голови поопускали.
– У такому разі його знайде мій ціпок, – примружив очі дід.
– Беріться кожний за ціпок.
Зробили так, як дід сказав.
– Усі взялися? – дід питає.
– Усі, – відповідають хлопчаки.
– А той, що вікно розбив?
– Узявся! – крикнув Гнат.
Мовна гра “Хто швидше”
Для гри потрібно кілька наборів карток, на яких записано 5 слів з наголошеним першим складом, 5 слів з наголошеним другим і 5 слів – з третім. Кожен гравець одержує 15 таких карток і 3 картки – вказівки з написами: Слова з наголошеним першим складом.
Слова з наголошеним другим складом.
Слова з наголошеним третім складом.
Виграє той, хто першим розкладе свої картки (до гри вони змішані) у 3 колонки (відповідно до карток-вказівок).
Набори карток для гри
армія адже аргумент батьківський айва астроном бо гатир
бешкет аптека соломинка статуя байдуже чотирнадцять
простий виходячи магазин столяр горілиць документ циган
громадський двоскладовий олень гуляш інструмент тенор
уртожиток кілометр дрова дочка множина вершник жаданий
апельсинчик відгомін жадоба безпредметний вірші жалити
безпринципний вчення живопис бюлетень Гамлет завдання